Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року Справа № 903/1042/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, С.Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк"на постановувід 18.06.2014Рівненського апеляційного господарського судуза заявоюПублічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" про перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 18.12.2013 за нововиявленими обставинамиу справі№ 903/1042/13за позовомПублічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4провизнання недійсним договору оренди нежитлового приміщенняВ судове засідання прибули представники:позивачаМарків В.Д. (дов. від 16.12.2013 № 1580/1274/04),відповідача ОСОБА_4 (дов. від 18.07.2012)Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Фольксбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк", звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 04.07.2008.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

04.07.2008 між ВАТ "Електрон Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фольксбанк", та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладений договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), згідно з умовами якого (п.п. 1.1, 1.3), відповідач як орендодавець зобов'язана передати позивачу як орендареві у тимчасове користування для роботи відділення Банку, здійснення банківських та інших операцій, нежитлове приміщення - офіс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 85,3 кв.м., яке належить відповідачу на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.03.2008 у справі № 202961/08, право власності на нерухоме майно зареєстроване у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 02.04.2008 за реєстраційним № 14747070 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданий КП "Волинське обласне технічної інвентаризації" 02.04.2008 за № 18342878).

Згідно з рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.03.2008 по справі № 2-2961/08 за ОСОБА_4 визнано право власності на самочинне будівництво - нежитлове приміщення, переобладнане під офіс, в тому числі із самовільно проведеною добудовою квартири АДРЕСА_1, зі збільшенням загальної площі до 85,3 кв.м., яка (квартира) в свою чергу куплена ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13.11.2006 ВЕС № 881911.

За актом приймання-передачі від 04.07.2008 відповідач передала позивачу в оренду вищевказане нежитлове приміщення.

Спірний договір оренди розірваний 12.04.2009 з ініціативи Банку з письмовим попередженнями відповідача листами Банку від 04.12.2009 за вих. № 28-3/10838, від 14.01.2009 за вих. № 15-3/274.

У серпні 2013 року з Єдиного державного реєстру судових рішень позивачу стало відомо, що Луцьким міськрайонним судом ухвалою від 01.07.2010 закрите провадження у справі № 2-7004/10 за позовною заявою ОСОБА_4 до Луцької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, а саме нежитлове приміщення - офіс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 85,3 кв.м.

Згідно з витягом про державну реєстрацію права власності від 15.11.2010 № 27996580, виданий КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", згідно з яким за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за реєстраційним номером 1474079 на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2006 за реєстраційним № 2914 посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6

З вищевказаних документів позивач дізнався про те, що фактично за спірним договором оренди відповідач передала в оренду позивачу для розміщення відділення Банку не офіс, а житлове приміщення - квартиру.

Використання житлового приміщення (квартири) для інших цілей, окрім як для проживання фізичних осіб, законодавством заборонено, що стало підставою для подання позову про визнання недійсним договору у відповідності до ст.ст. 229,230 ЦК України.

Таким чином, спірний договір оренди суперечить нормам, закріпленим у ч. 2 ст. 813, ч. 1 ст. 815, ч. 1 ст. 816 ЦК України та ст. 6 Житлового кодексу УРСР, а тому є недійсним.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 18.12.2013 (суддя С.Бондарєв), залишеним без зміни постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 (колегія суддів: А.Гудак, С.Дужич, Т.Філіпова), у задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що на момент укладення договору, об'єкт оренди офіційно був визнаним об'єктом нерухомого майна, що не порушувало законодавства про передачу об'єкта в оренду під офіс.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2014 судові рішення попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди, незалежно від мотивів викладених у них, залишені без зміни з посиланням на те, що оспорюваний договір оренди сторонами виконався і припинив свою дію та на характер правовідносин договору оренди (користування майном), що виключає право позивача на звернення до суду згідно з положеннями ст. 1 ГПК України.

ПАТ "ВіЕс Банк" звернувся до суду з заявою про перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 18.12.2013 за нововиявленими обставинами, посилаючись при цьому на те, що на момент укладення оспорюваного договору об'єкт оренди не був введений в експлуатацію.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.05.2014 (суддя С. Бондарєв), залишеною без зміни постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 (колегія суддів: Ю. Демянчук, М. Юрчук, О. Крейбух), у задоволені заяви про перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 18.12.2013 за нововиявленими обставинами відмовлено з огляду на те, що зазначена заявником обставина не є нововиявленою.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить ухвалу та постанову скасувати, а справу передати до місцевого господарського суду для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що не введення об'єкту нерухомого майна в експлуатацію, який був предметом оренди, не є нововиявленою обставиною, так як вона могла бути відома заявнику, оскільки така інформація не є закритою.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України, здійснюючи у справі касаційне провадження (постанова від 03.04.2014) та підтримуючи рішення судів попередніх інстанцій про відмову у позові, посилалася на положення ст. 1 ГПК України, відповідно до яких особи, визначені цією статті мають право звертатися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Однак, вимога про визнання правочину недійсним повинна співвідноситься з вимогами ст. 1 ГПК України. Договір оренди, який оспорюється орендарем, розірваний з його ініціативи. Договір оренди є договором користування майном. У матеріалах справи відсутні посилання відповідача на порушення його права.

Крім того, передача житлових приміщень в оренду для виробничих потреб або передача об'єкту не введеного в експлуатацію в оренду, може бути підставою для оспорення такого договору у відповідності до ч. 3 ст. 228 ЦК України, право на яке (оспорення) позивачу не належить.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 у справі № 903/1042/13 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил